1 winter

Петро Іванович Калнишевський (1690-1803 рр.) уроженець с. Пустовійтівка Костянтинівської сотні Лубенського полку Війська Запорозького городового - визначний український державний, культурний та релігійний діяч, останній кошовий отаман Війська Запорозького Низового (1762, 1765-1775 рр.). З юних років перебував на Запорозькій Січі. Обирався на козацьких радах Війська Запорозького військовим суддею, військовим осавулом, кошовим отаманом.

Учасник російсько-турецької війни 1768-1774 рр. на боці Російської імперії, за що було присвоєно звання генерал-поручик та нагороджений орденом Святого Андрія Первозванного. В останні роки існування Нової Січі П.І.Калнишевський доклав багато зусиль по освоєнні Вольностей (земель) Війська Запорозького Низового шляхом заснування зимівників-хуторів, слобод тощо. За спияння П.І.Калнишевського були збудовані православні храми Святої Трійці у с.Пустовійтівка, Святої Покрови Божої Матері у м.Ромни, Свято-Миколаївський у м.Сміла, Святої Покрови Божої Матері у містечку Микитин Перевіз. За його підтримки було придбано багато культової літератури та начиння.

За звинуваченням урядом Російської імперії у державній зраді П.І.Калнишевського був арештований у червні 1775 р. і відправлений під російським воєнним конвоєм у Москву, де його засудили до смертної кари. Помилуваний Катериною ІІ із заміною на пожиттєве ув’язнення в Соловецький монастир, де і помер у віці 113 р. у 1803 р.

У 2006 р. було відкрито у с. Пустовійтівка музей ім.П.І.Калнишевського. У 2018 р. в м.Кривий Ріг відкритий йому пам’ятник; у 2021 р. - у м.Нікополі храм Православної церкви України ім. Святого Петра Калнишевського Багатостраждального.